четвер, 16 червня 2011 р.

Польский партизанский броневик "Kubus"

Этот бронеавтомобиль был создан в 1944 году в Варшаве, во время поднятого Армией Крайовой (АК) восстания против немецкой оккупации. Машина была собрана на шасси трехтонного грузовика Шевроле модели 157, из тех что в предвоенный период начали собирать в Польше на предприятии "Lilpop, Rau and Lowenstein" по лицензии. С началом военных действий на машине был устрановлен газогенераторный агрегат. Машина была создана в очень короткие сроки, с 10 по 23 августа 1944 года на фабрике "Stach" (Stanislaw Kwiatkowski) в районе Повислья.

Машина названа в честь погибшей 15 августа жены одного из конструкторов машины, Джозефа ("Globus"'a) Ферника (ее подпольная кличка как раз и была "Kubus").
Бронирование машины было полностью импровизированным и проектировалось исходя из имевшихся в распоряжении конструкторов листов бронирования и технологий их соединения. Предположительно, источниками материалов послужили разбитые немецкие и(или) французские/советские бронеавтомобили. Разумеется, листы бронирования толщиной в 5-6 мм легко пробивались ружейно-пулеметным огнем, что заставило создателей машины установить внутри машины еще один слой 6мм пластин, образовав внутренний каземат, что полностью защитило экипаж от огня стрелкового оружия. Дополнительной защитой служили и максимально возможные углы наклона бронирования, доводившие геометрический габарит лобовой проекции до 15-20 мм.
Машину лишили газового генератора и перевели на дефицитный бензин - двигатель имел мощность всего в 78 л/с, а с учетом износа - хорошо если половину отдавал.
Отдельной проблемой был никакой обзор из машины - из-за разнесенного бронирования углы зрения отсутствовали как класс. Основным люком десанта стал люк в днище машины, а не исходно планировавшийся для этого задний распашной люк, - из-за установки внутреннего каземата пользоваться задним люком стало невозможно.
Вооружение машины составляли советский пулемет ДП обр. 1928 года, трофейный немецкий огнемет и личное оружие экипажа и десанта. Десант был весьма солидным - в машину помещалось 12 человек. Водитель, стрелок башенного пулемета и 6-10 десантников.
Боевое применение.
Машина была использована для восстановления постоянного сообщения между двумя очагами сопротивления (центр города и Повислье), которые были разделены немецкими войсками, захватившими комплекс Варшавского Университета. 23 августа 1944 была предпринята безуспешная попытка атаки на комплекс, которая хоть и не увенчалась успехом (немцы оперативно подтянули танки, против которых Kubus не мог вести боевых действий) - но довольно серьезно озадачила немцев. Они и не подозревали о том, что у восставших имеется свое производство бронетехники. При отступлении машина, из-за малой обзорности водителем, снесла фонарный столб и была повреждена, но сумела уйти своим ходом.
После неудачной попытки нападения машину модернизировали - водителю установили 80 мм бронестекло, а башенку модернизировали для установки противотанкового гранатомета PIAT английского производства.
Второго сентября 1944 года машина участвовала в очередной попытке штурма Университета, но опять не преуспела, шины были повреждены осколками и пулями, и машина почти потеряла подвижность. Но, продемонстрировав великолепную стойкость бронекорпуса - сумела уползти задним ходом. Под давлением немцев восставшие отступали, и машину было решено перевести в район Srodmiescie, но перегнать машину под огнем оказалось невозможно, кроме того, изъятие бронемашины из линии обороны затруднило бы эвакуацию личного состава. Поэтому 6-го сентября ее спрятали во дворах, предварительно сняв вооружение и ободрав электрооборудование для приведения в негодность.

Годом позже, 17 сентября 1945 года после освобождения Варшавы силами РККА машина была обнаружена там же, где ее и оставили, а в 1946 году она была приведена в самодвижущееся состояние и перемещена в музей Войска Польского, откуда периодически выезжает на всякие мероприятия.
 Источник: Военно-исторический архив.

четвер, 19 травня 2011 р.

Тарас Бульба-Боровець (1908 - 1981)


Народився на Волині. Псевдоніми: Тарас Бульба, Чуб, Гонта. Деякий час працював каменярем. В роки польської окупації Західної України проводив пропагандистську роботу на Поліссі. У 1930 заснував організацію Українське Національне Відродження. Декілька разів заарештовувався польськими спецслужбами, в 1934-35 був в'язнем Берези Картузької В 1939-41 під час більшовицької окупації продовжував роботу по організації націоналістичного підпілля на Поліссі і Волині. На поч. німецько-радянської війни 1941-45 сформував і очолив партизанські виділи Поліської Січі в м.Олевську. В лютому 1942 повстанські загони на чолі з Боровцем діяли в Костопільському та інших р-нах. В березні-квітні 1943 вів переговори з штабом УПА-Північ, однак пропозицію про входження його виділів в єдиний повстанський рух відхилив. В липні 1943 перейменував очолювані ним загони в Українську Народно-Революційну Армію і створив спільно з І.Мітрингою Українську Національно-Демократичну Партію. 18-19.8.1943 УНРА була роззброєна частинами Української Повстанської Армії. Наприкінці листопада 1943 (за деякими даними - 01.12.43) заарештований гестапо у Варшаві і ув'язнений у концтаборі Саксенгаузен. Звільнений у вересні 1944. З 1948 жив в еміграції у Канаді. Видавав журнал “Меч і Воля”, створив Українську Національну Гвардію. Помер у Торонто. Автор спогадів “Армія без держави”. 

понеділок, 9 травня 2011 р.

Львів 9 травня 2011 року.

9 травня неоднозначний день у році. Для когось він щось значить а для когось нічого не значить (кожень вирішує сам!), пропоную хроніку подій, які я встиг побачити крізь об'єктив фотоапарата!:
 Вул.Мечнікова, вхід на "Марсове поле", приблизно о 12:10.








Через парк "Погулянка" вийшов в "тил", на так званий "Пагорб слави", приблизно о 12:30.


Вул.Пасічна "Основний Фронт", приблизно о 13:00-14:00


І повертаючись у зворотньому напрямку, вийшовши  на "Марсове поле"...

Напис на папері (Шкода вас загинувших! Хай би фашисти їм тут залишились )

А ось, що повідомляє -
ЗІК - Західна інформаційна корпорація

У Львові прихильники партії ВО «Свобода» побили людей, у яких були прикріплені георгіївські стрічки. Інцидент стався близько 11:00 на вулиці Личаківській. Прихильники «Свободи», які рухалися тисячною колоною, помітили близько 10 осіб з георгіївськими стрічками і вимагали, аби ті зняли стрічки.
Люди з георгіївськими стрічками почали тікати, близько 100 представників «Свободи» кинулися за ними.
Один із втікачів відкрив стрілянину по переслідувачам, поранивши прихильника «Свободи».
Представники «Свободи» наздогнали того, хто стріляв, і його товаришів, побили і закидали їх камінням.
Під час бійки одна з сторін використовувала нервово-паралітичний газ, від розпорошення якого постраждав фотограф «Газети по-українськи» Павло Паламарчук.
Окрім того, кореспондент «Українських Новин» Василь Трухан отримав поранення в голову каменем.
Прихильники «Свободи» закидали місце, де відбувалася бійка, димовими шашками.
Після інциденту вони втекли з місця події, залишивши потерпілих серед вулиці.
Міліції під час інциденту не було, здалеку за бійкою, не втручаючись, спостерігав лише співробітник Державтоінспекції.
Після бійки постраждалі зникли, деяких вели під руки товариші, повідомляє DT.